Зміст

1. Аналіз ходу впровадження Державних стандартів в системі професійно-технічної освіти України.

2. Перелік професій робітників залізничного транспорту, підготовка яких підлягає дії ДСПТО.

3. Структура Державних стандартів професійно-технічної освіти та алгоритм їх запровадження.

4. Аналіз змісту Типових навчальних планів і програм та порядок розробки робочих навчальних планів і програм на їх основі.

5. Особливості впровадження ДСПТО в залізничних навчальних центрах.

6. Перспективи розробки проектів ДСПТО за участю фахівців залізниць.

 

Розвиток сучасної техніки, насиченість виробничих процесів інформаційними технологіями, які відбуваються дуже швидкими темпами, вимагають не просто високого, а якісно нового рівня підготовки робітничих кадрів. Тому головним завданням професійного навчання сучасних робітничих кадрів є забезпечення їх професійної компетенції, «універсальність» і конкурентоспроможність на ринку праці, які відповідали б високим запитам роботодавців.

В зв'язку з цим, система професійно-технічної освіти вимагає радикального реформування, що забезпечує випереджувальне, неперервне підвищення кваліфікації робітників. Однією з проблем і реалій вітчизняної економіки є брак кваліфікованих робітничих кадрів, їх відтік на зовнішні ринки праці. Причина цього явища - не тільки вигідніші економічні умови, спад вітчизняного виробництва, але, на жаль, і відставання процесу реформування системи освіти від зростаючих потреб сучасного виробництва.

Одним з основних кроків, що дозволяють подолати цю тенденцію, є внесення змін в законодавчу базу професійно-технічної освіти, зокрема, розробка, затвердження і впровадження Державних стандартів на робітничі професії, в тому числі, і для залізничного транспорту.

Державні стандарти професійно-технічної освіти розробляються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. №1135 та ст.32 Закону України «Про професійно-технічну освіту» (103/98 - ВР) і є обов’язковими для виконання усіма професійно-технічними навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями, що здійснюють підготовку (підвищення кваліфікації) робітників, незалежно від підпорядкування та форми власності.

Основними етапами процесу стандартизації ПТО є: розробка проекту стандарту; його рецензування та узгодження; апробація; затвердження і впровадження.

Над проектами стандартів працює авторський колектив, який складається з фахівців відповідного профілю-педагогічних працівників навчальних закладів професійно-технічної освіти, наукових консультантів, технічних та літературних редакторів. Керівниками проекту є відповідальні працівники МОНУ та директори навчальних закладів ПТО - розробників проекту, рецензентами – фахівці вищих навчальних закладів та галузевих служб залізниць - замовники робітничих кадрів.

Після процесу рецензування та узгодження проходить апробація стандарту на базі визначених навчальних закладів, на протязі навчального року. У разі успішного завершення процесу апробації, стандарт затверджується і впроваджується наказами МОНУ. З моменту виходу цих наказів, дія ДСПТО поширюється на всі навчальні заклади системи професійно-технічної освіти, які повинні опрацювати стандарт і впровадити його з початку нового навчального року. При проведенні ліцензування або атестації навчальних закладів, запровадження стандартів є однією з основних умов отримання дозволу на здійснення освітньої діяльності.

Міністерством освіти і науки України затверджені і впроваджені Державні стандарти за переліками робітничих професій, в тому числі залізничних, що містяться в наказах:

  - №632 від 23.08.06 р. (машиніст крана (кранівник), слюсар з ремонту рухомого складу, помічник машиніста електровоза, помічник машиніста тепловоза);

  - №771 від 29.08.07 р. (оглядач-ремонтник вагонів, оглядач вагонів, складач поїздів);

  - №359 від 23.04.08 р.;

  - №989 від 28.10.09 р. (стропальник, касир квитковий, касир багажний, прийомоздавальник вантажу і багажу);

  - №62 від 31.01.2011 р. (монтер колії, електромонтер СЦБ).

 

Державний стандарт ПТО має чітко визначену структуру:

  - титульні листи, листи погоджень;

  - загальні положення (пояснювальна записка);

  - освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників за всіма розрядами даної професії;

  - типовий навчальний план;

  - перелік кабінетів, лабораторій та майстерень, необхідних для підготовки даної професії;

  - типові тематичні плани та програми за предметами професійно-теоретичної підготовки;

  - типові навчальні плани та програми професійно-практичної підготовки;

  - критерії кваліфікаційної атестації випускників за розрядами (або класами, категоріями) за 12-ти бальною системою оцінювання;

  - переліки основних обов’язкових засобів навчання (за розрядами);

  - список літератури.

Тому в процесі впровадження стандарту на конкретну робітничу професію необхідно врахувати всі вимоги стандарту, а саме:

1. Розробити робочий навчальний план та програми на основі типового, який міститься в стандарті, враховуючи також вимоги Типової базисної структури, затвердженої наказом МОНУ №947 від 13.10.2010 р., погодити його в обласному науково-методичному центрі ПТО та затвердити в Головному управлінні освіти і науки обласної держадміністрації.

2. Скоригувати всю робочу навчально-планувальну документацію та КМЗ даної професії (поурочно-тематичні плани, плани уроків, дидактичні та роздаткові матеріали, матеріали для контролю знань тощо) відповідно до вимог нових робочих навчальних планів та програм.

3. Привести у відповідність до вимог стандарту навчально-матеріальну базу (враховуючи перелік навчальних приміщень та перелік основних обов’язкових засобів навчання).

4. Здійснювати контроль знань слухачів з дотриманням  стандартних критеріїв атестації на кожен розряд за 12-ти бальною системою.

 

Наш навчальний центр має Державні стандарти ПТО на 7 професій з 18 ліцензованих, що становить 100% забезпечення існуючими стандартами. З них 3 стандарти введені в дію протягом 2008-2009 навчального року (на професії оглядач-ремонтник вагонів, машиніст крана (кранівник), складач поїздів); 3 стандарти (на професії стропальник, квитковий касир, прийомоздавальник вантажу і багажу), затверджені наказом №989 від 28 жовтня 2009 р., введені в дію протягом 2010-2011 навчального року; 1 стандарт (на професію електромонтер СЦБ опрацьований і буде впроваджений з початку 2011-2012 навчального року). Робочі навчальні плани та програми на них затверджені в установленому порядку.

Практика запровадження стандартів виявила ряд особливостей, притаманних навчальним центрам залізниць, які здійснюють підготовку, перепідготовку й підвищення кваліфікації робітників з числа дорослих, працюючих в структурних підрозділах залізниць, з відривом від виробництва.

Особливості нашого контингенту (вік, практичний досвід та стаж роботи на залізниці) вимагають від процесу навчання чіткого фахового спрямування, пошуку відповідей на конкретні питання технології галузі та виробничі ситуації, з якими уже мали справу слухачі; вивчення галузевих  нормативних документів уже з розумінням їх практичного використання в процесі трудової діяльності за обраною професією.

Тому побажання замовників робітничих кадрів – залізниць і наших навчальних центрів  співпадають: максимальна увага повинна бути зосереджена на вивченні питань спеціальної технології та набутті практичних навичок за майбутньою професією. Стандарти ж розраховані на випускників загальноосвітніх шкіл, віком переважно до 18 років (на момент прийняття до ПТНЗ); частка предметів загально-професійної підготовки в них досить висока, за рахунок чого відбувається зменшення обсягу навчального часу на спеціальні предмети, у  порівнянні з попередніми програмами навчання. Майже у всіх стандартах, наприклад, є предмет «Правила дорожнього руху». Для дорослих людей, залізничників, які окремо вивчають «ПТЕ та інструкції», цей предмет має сенс лише для деяких професій – чергові по переїзду, машиністи автомотрис або дрезин.

При розробці та затвердженні робочих навчальних планів та програм, від навчальних закладів вимагається, щоб структура типового навчального плану, відносно кількості годин, залишилась незмінною, або обсяг годин може бути збільшений в межах терміну навчання, вказаного стандартом. Тобто перерозподіл годин між загально-професійною і професійно-теоретичною підготовкою (на користь останньої) не допускається. Така сама вимога висувається і відносно загального обсягу годин навчального плану.

Ще одна загальна тенденція стандартів – резерв часу (15-16 годин) можна використати тільки на загально-професійну підготовку, введенням до неї одного з двох можливих предметів: «Техніка пошуку роботи» або «Ділова етика та культура спілкування». Безумовно, предмет «Ділова етика та культура спілкування» важливий і необхідний для таких професій, як «Провідник пасажирських вагонів», «Касир квитковий», «Прийомоздавальник вантажу і багажу», але доводиться його включати і до програм навчання  інших професій: «Стропальник», «Оглядач-ремонтник вагонів», «Складач поїздів» «Лісоруб» та ін. Вважаємо, що більш доцільно було б резерв часу використати для вивчення спеціальних дисциплін, або додати його до професійно-практичної підготовки.

Згідно до стандартів, змінилися і терміни навчання, і перерозподіл годин між основними частинами навчальних планів. Дані для порівняння, на прикладі наших професій, можна побачити в таблиці.

 

 

Найбільші зміни в навчальних планах і програмах  відбулись за професією «Оглядач-ремонтник вагонів»: при загальному скороченні терміну навчання для цієї достатньо технологічно складної професії, кількість годин на вивчення спеціальної технології скоротилась утричі. Тому перехід нашого викладацького складу на роботу за стандартом викликав значні труднощі і примусив задіяти всі можливі засоби інтенсифікації навчання, щоб забезпечити вимоги кваліфікаційної характеристики на дану професію. З іншими стандартами, де термін навчання залишився без змін, або, навпаки, збільшився, таких проблем не виникало, хоча для всіх типових планів, які містяться в стандартах, характерне зменшення обсягу годин на вивчення спеціальних предметів.

  

Для професійно-технічних навчальних закладів термін підготовки провідника пасажирських вагонів 1 рік (1307 годин, як пропонується проектом стандарту), не викликає запитань; але якщо такий стандарт буде затверджений, то якою буде реакція наших замовників кадрів, передбачити нескладно.

При ознайомленні зі стандартами або проектами стандартів на професії з великою кількістю розрядів (наприклад, машиніст крана 2-6 розр., складач поїздів 3-6 розр., стропальник 2-6, електромонтер СЦБ 4-8 розр. та ін.), не завжди прослідковується чітко виражена логічна послідовність у змісті професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки зі збільшенням складності робіт та підвищенням кваліфікації робітника, як це обумовлено кваліфікаційними характеристиками. Наприклад, професійно-практична підготовка оглядача-ремонтника вагонів (за стандартом) на 4, 5 і 6 розряди майже нічим не відрізняється, хоча кваліфікаційні характеристики на 4-6 розряди відрізняються досить суттєво.

Враховуючи вищесказане, хотілось би висловити побажання, щоб проекти стандартів на залізничні професії в стадії рецензування, погодження або апробації, все ж таки були розглянуті всіма зацікавленими суб'єктами: і замовниками кадрів, і навчальними закладами, які безпосередньо будуть виконувати ці програми. Також було б доцільно надати їм достатні повноваження  щодо внесення необхідних змін, які дозволили б забезпечити можливість в результаті навчання отримати кваліфікованого робітника саме за тою професією, якій він навчався. Виробництво сподівається після навчання отримати будівельників і токарів, а залізничний транспорт – складачів поїздів і квиткових касирів, які будуть готові зайняти свої робочі місця і забезпечити безперебійний рух поїздів і вимоги безпеки руху.

Кваліфікація наших випускників  повністю залежить від якості і змісту навчання, тобто, від якості і змісту навчальних планів та програм, в першу чергу, а також високої кваліфікації педагогічних кадрів. Ми з вами значною мірою відповідальні за імідж залізниці як найбільш надійного і найбільш масового виду транспорту, послугами якого користуємось і самі, тому не повинні бути сторонніми спостерігачами процесів, які відбуваються в системі підготовки робітничих кадрів для залізниць, і по можливості, повинні впливати на цей процес, щоб зробити його більш ефективним і якісним, а головне – отримати від нього потрібний результат.